Помер останній командир УПА Василь Кук

Кореспондент.net
09 Вересня 2007, 17:45

9-го вересня на 95-му році життя помер генерал-хорунжий Української повстанської армії Василь Кук - останній головнокомандуючий УПА .

Як повідомили в прес-службі Всеукраїнського Братерства ОУН-УПА, прощання з покійним відбудеться 10 вересня з 12 до 17 годин в Будинку вчителя (м. Київ, ул.Владимирская, 57).

В.Кука поховають 11 вересня на його батьківщині, в з.Червоне Бусського району Львівської області, як заповідав покійний.

Василь Кук (псевдо - Леміш, Вертко, Медвідь, полковник Коваль) народився 11 січня 1913 року в селі Червоному Львівській області. З 1929 року - член Української Військової Організації. З 1933 року, вчившись на юридичному факультеті Люблінського університету, стає зв'язним Краєвою екзекутіви. З 1933 по 1936 рік Кук відбуває перший арешт, а потім арешт.

З травня 1937 року перейшов на нелегальне положение.30 червня 1941 року він брав участь в проголошенні Акту про відродження Української держави в Львові, очолив спеціальну похідну групу, яка мала завдання здійснити таку ж акцію в Києві. Був арештований гітлерівцями під Києвом. Потім Кук втік, продовжив підпільну роботу, очоливши в Дніпропетровську Дріт ОУН.

Кук вперше упровадив в практику ОУН випуск листівок російською мовою. Архівні документи свідчать про те, що йому вдалося залучити в підпілля представників етнічно неукраїнського російськомовного населення.

Кук відстоював реформування ідеології ОУН від "донцовськой" правою до льоволіберальной. У виданій в 1950 році при його керівництві підпільній брошурі "Хто такі бандерівці і чого вони хочуть?" простежувалися навіть соціал-демократичні ідеї.

1944 року Кук повертається до Галичини, стає одним з найближчих соратників Романа Шухевіча, згодом його заступником. Після смерті останнього в березні 1950 року перебирає на себе обов'язки керівника УПА.

Захоплений в полон 1954 року В.Кук 6 років знаходився в ув'язненні, звідки був звільнений за часів хрущовськой "відлиги". З 1960 року працював в Центральному державному історичному архіві в Києві, в Інституті історії АН УРСР. Після написання праці "Марксизм-ленінізм про українське національне питання" був звільнений з роботи із забороною працювати в школах і наукових установах.

Після проголошення незалежності України він очолив науковий напрям роботи Братства УПА і вже не брав активної участі в політичному житті країни.

До кінця життя продовжував брати участь в суспільному житті.

ЖАЛЬ, ВЕЛИКА БУЛА ЛЮДИНА